Все про булінг
Булінг в Україні та світі
Із проявами булінгу в Україні стикаються 8 із 10 дітей. Такі дані оприлюднили в Українському інституті дослідження екстремізму. Таке явище, як шкільне цькування однолітків, поширюється по всьому світу, бо насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою. До чого може призвести ігнорування булінгу, як його попередити та чому поліція не завжди може допомогти?
Булінг (від англійського bullying) – цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу. Така поведінка має на меті самоствердитися за рахунок когось, підпорядкувати особистість своїм інтересам або заслужити собі загальний авторитет.
Це явище все більше поширюється як в Україні, так і в усьому світі. Обумовлене це, зокрема, тим, що набуває популярності насильницька модель поведінки, пояснюють спеціалісти.
«У свідомості деяких громадян насильницька модель поведінки стає найбільш привабливою, бо вона в їхній свідомості найбільш ефективна. Вони бачать, що таким чином досягають результатів політики, рейдери, люди на вулицях», – пояснює директор Українського інституту дослідження екстремізму Олег Зарубінський.
Насильство в своєму розвитку проходить такі стадії: дитячий булінг, радикалізація, насильницький екстремізм, тероризм, розповідають в Українському інституті дослідження екстремізму, саме тому зараз чимало міжнародних програм присвячені запобіганню дитячому булінгу.
Шляхи протидії булінгу
Існує кілька шляхів подолання булінгу, на думку експертів.
Головний – це робота з батьками та сім’єю. Якщо в родині існує насильство, то дитина наслідує стиль поведінки, гіперопіка та авторитарний стиль виховання теж впливають на те, що дитина стає або жертвою, або переслідувачем у шкільному булінгу, пояснюють спеціалісти.
У сучасних родинах батьки замало уваги приділяють дітям. Відповідно до дослідження, в середньому 12-17 хвилин на день батьки приділяють спілкуванню з дитиною і часто більша частина цього часу – це настанови, зазначає Богдан Петренко.
Важливою складовою є робота та поведінка вчителя. У школі можливо зупинити прояви булінгу, якщо застосовувати правильні методики й знаходити підходи до дітей, переконані експерти.
У роботі з жертвами цькування та з переслідувачем мають бути застосовані індивідуальні підходи, звичайно, із залученням психолога.
«Переведення дитини до іншої школи – це крайній випадок. І якщо не здійснити всіх заходів для того, щоб навчити дитину спілкуватися, то вона з цим комплексом жертви перейде в іншу школу, і там знову стане жертвою», – констатує Богдан Петренко.
Лише індивідуальними підходами явище булінгу не зупинити, зазначають спеціалісти. Саме групові заняття з класом можуть допомогти запобігти цьому явищу.
Із проявами булінгу в Україні стикаються 8 із 10 дітей. Такі дані оприлюднили в Українському інституті дослідження екстремізму. Таке явище, як шкільне цькування однолітків, поширюється по всьому світу, бо насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою. До чого може призвести ігнорування булінгу, як його попередити та чому поліція не завжди може допомогти?
Булінг (від англійського bullying) – цькування, залякування, агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших представників колективу. Така поведінка має на меті самоствердитися за рахунок когось, підпорядкувати особистість своїм інтересам або заслужити собі загальний авторитет.
Це явище все більше поширюється як в Україні, так і в усьому світі. Обумовлене це, зокрема, тим, що набуває популярності насильницька модель поведінки, пояснюють спеціалісти.
Насильство в своєму розвитку проходить такі стадії: дитячий булінг, радикалізація, насильницький екстремізм, тероризм, розповідають в Українському інституті дослідження екстремізму, саме тому зараз чимало міжнародних програм присвячені запобіганню дитячому булінгу.
Існує кілька шляхів подолання булінгу, на думку експертів.
Головний – це робота з батьками та сім’єю. Якщо в родині існує насильство, то дитина наслідує стиль поведінки, гіперопіка та авторитарний стиль виховання теж впливають на те, що дитина стає або жертвою, або переслідувачем у шкільному булінгу, пояснюють спеціалісти.
У сучасних родинах батьки замало уваги приділяють дітям. Відповідно до дослідження, в середньому 12-17 хвилин на день батьки приділяють спілкуванню з дитиною і часто більша частина цього часу – це настанови, зазначає Богдан Петренко.
У роботі з жертвами цькування та з переслідувачем мають бути застосовані індивідуальні підходи, звичайно, із залученням психолога.
«Переведення дитини до іншої школи – це крайній випадок. І якщо не здійснити всіх заходів для того, щоб навчити дитину спілкуватися, то вона з цим комплексом жертви перейде в іншу школу, і там знову стане жертвою», – констатує Богдан Петренко.
Лише індивідуальними підходами явище булінгу не зупинити, зазначають спеціалісти. Саме групові заняття з класом можуть допомогти запобігти цьому явищу.
Немає коментарів:
Дописати коментар